Віктор Кузнецов: «З дитинства обожнював стрибати потрійним»

42
Вигравши командний чемпіонат України у Запоріжжі, Віктор Кузнецов їхав за перемогою з потрійного стрибка і на чемпіонат України у Суми. Але від золотої нагороди атлета відділили три сантиметри.

 
Після змагань Кузнецов не приховував того, що виступ його дещо засмутив. Це й не дивно, адже травми тривалий час не дозволяли Вікторові змагатися в улюбленій дисципліні. Замість цього весь минулий рік довелося стрибати у довжину. І, повернувшись у потрійний стрибок, звичайно, хочеться, щоб він відповів на твою радість взаємністю. Але натомість він підносить інколи не зовсім приємні подарунки.
 
Хоча назвати виступи Кузнецова цього року невдалими, язик не повернеться. Норматив для участі у чемпіонаті Європи він виконав, і якщо його ім’я внесуть до складу збірної, то виправити помилки у нього буде прекрасна нагода вже у Гетеборзі.
 
– Сьогодні були проблеми технічного плану, – пояснює Віктор Кузнецов. – Я тільки повернувся зі стрибків у довжину у потрійний, але, відверто кажучи, чекав вищого результату. Я так хотів знову опинитися у цьому секторі, з дитинства обожнював стрибати потрійним, але перший старт сезону був більш радісною зустріччю з моїм улюбленим видом, ніж цей. Хоча я і справді ще не так довго тренуюсь. А у програмі чемпіонату були і кваліфікація, і фінал. Організм ще не встиг пригадати ці відчуття.
 
Але ж норматив ви виконали?
 
Норматив є, залишилося дочекатися рішення щодо мого включення до складу команди.
 
Судячи з тренувань і ваших відчуттів у секторі, цього зимового сезону результат за 17 метрів для вас реальне завдання?
 
Зараз можна було стрибати, але не все вийшло з розбігом. Будемо над цим працювати. Якщо поїду на чемпіонат Європи, то до нього у нас ще залишається два тижні. Сподіваюсь, щось зміниться на краще і у Швеції стрибатиму, більш вдало потрапляючи на брусок.
 
Складно було повертатися у потрійний після стрибків у довжину?
 
Стало більше стрибкової роботи. Але добре, що був на зборі у Португалії. Хочу подякувати за це головному тренеру зі стрибків Тиртишнику В’ячеславу Григоровичу. З тими проблемами, які у мене були з ногами, я не можу взимку виконувати довгі стрибки у манежі. Це дуже великий ризик отримати травму. Мені потрібне м’яке покриття. У Броварах узимку – 20. Куди б ти не вийшов, не знайдеш м’якого покриття. Чесно зізнаюсь, ми шукали, але нічого немає. А у Португалії були чудові умови. Хотілось би, щоб і у березні для нас зробили не менш хороший збір. Але у цьому питанні багато залежатиме і від того, чи поїду я на чемпіонат Європи і як там виступлю.
 
Чемпіонат Європи проводитиметься не у легкоатлетичному манежі. Тобто доріжка, найімовірніше, буде покладена на примхливому дерев’яному помості. Як у вас з ним складаються стосунки?
 
У 2010 році я стрибав на такому помості у довжину. Той старт був хорошим, показав 8,07 метрів. Для мене плюс те, що я не важу багато і добре попадаю у поміст. По ідеї, усе повинно скластися нормально.
 
А Гетеборг, до речі, мені знайомий. Виступав там влітку 2006-го на чемпіонаті Європи.