Тетяна Вернігор: «Під час бігу намагалася зачепитися за чоловіками»

37
Наприкінці квітня Тетяна Вернігор бігла марафон у Падуї і фінішувала там другою. А 9 травня виграла чемпіонат України з напівмарамону (1:16.4 год).

 
Про те, як біглося харків’янці в Італії і України, яку мету вона ставила перед собою в Дніпропетровську і про організацію змагань вона розповіла читачам сайту ФЛАУ після фінішу.
– Сьогодні я залишилася задоволена місцем, але не часом, – зізнається Тетяна. – Бігти довелося майже самій. Коли є конкуренція, це зачіпає твої амбіції. Тоді є боротьба, а з нею приходить і результат.
 
На який час розраховували?
 
Хотіла пробігти за 1:13-1:14 години.
 
А зачепитися за чоловіків і бігти разом з ними намагалися?
 
Так, хотіла це зробити. Вони бігли досить рівно і зачепитися за них було реально. Але чи то спека, чи розуміння того, що це біжать чоловіки, а не жінки, дещо мені завадили. Шанс показати кращий результат був, проте не завжди все виходить так, як нам того хочеться.
 
Траса вам сподобалася?
 
Траса хороша. Найскладніша ділянка була перед фінішем, там довелося трішки бігти вгору.
 
У Дніпропетровську ви біжите не вперше?
 
Вже втретє. Дуже задоволена організацією. Думала, буде складно бігти, оскільки стало сім кіл. Тобто їх довжина зменшилася, а кількість – збільшилася. Але це не напружувало.
 
Хотіла б відзначити організацію. Вона дійсно хороша, на трасі постійно подають воду. І вдячна за готель, у якому ми жили. Він поряд з місцем змагань, що дуже важливо, там хороші умови, привітний персонал.
 
Ви сказали, що дещо хвилювалися в зв’язку з більшою кількістю кіл. Боялися, що біг буде надто монотонним?
 
Так. Не знаю, як інші, але я відразу починаю рахувати кола. Мені легше бігти, коли воно одне. Тоді більше насолоджуюся природою і не задумуюся про кількість кілометрів. А так підсвідомо все рахую.
 
Якщо на старті естафет сонце нещадно пекло, то до початку чемпіонату України дещо змилувалося над учасниками. І все ж, наскільки легко було бігти в таких погодних умовах?
 
Спека спала, і за рахунок того, що поливалися водою, було добре. Але була чи то задуха, чи паркість у повітрі, тому трішки все ж було складно. Та повторюсь, вода на трасі допомагала. Ти обіллєшся, відразу збадьорюєшся і біжиш далі.
 
Нещодавно ви бігли марафон в Італії. Де було важче: у Падуї чи Дніпропетровську?
 
І там, і там було складно. Хоча в Італії було холодно.
 
А відновитися за такий короткий проміжок часу встигли?
 
В принципі, відновилася. Але як показав результат на чемпіонаті України, ще не зовсім.
 
Хто ваші головні суперниці з напівмарафону?
 
Тетяна Головченко, добре біжить Ольга Скрипак. А нещодавно Людмила Коваленко показала один із найсильніших результатів.
 
Скільки напівмарафонів і марафонів ви пробігаєте за рік?
 
По-різному. На чемпіонаті України це був мій перший напівмарафон цього року. Їх можна бігти і два, і чотири. Як душа забажає. А от марафонів багато не пробіжиш. Я виступала в Падуї, і якщо цього року й вийду знову на старт марафону, то лише восени.
 
На чемпіонат світу, так розумію, у марафоні потрапити вже не вдасться. А як щодо того, щоб спробувати свої сили, приміром, з бігу на 10000 метрів?
 
Цілком можливо, що спробую відібратися. Але час покаже.