Володимир Полешко: «Стабільність до Сокирського прийшла разом з досвідом участі в міжнародних змаганнях»

86
Олексій Сокирський кілька років тому зарекомендував себе стабільним атлетом, який вміє боротися на змаганнях будь-якого рівня. На Олімпійських іграх вихованець Володимира Полешка був четвертим з метання молота. Високими були і його шанси на вихід до фіналу чемпіонату світу, але для того, щоб поїхати в Москву, йому ще потрібно було виграти чемпіонат України. До перемоги не вистачило лічених сантиметрів.

 
Оскільки ані в Сокриського, ані у чемпіона України Євгена Виноградова немає нормативу «А», за правилами на чемпіонат світу міг поїхати лише один спортсмен, і це Виноградов.
 
3 серпня Олексій взяв участь у міжнародних змаганнях у Фінляндії і переміг там з результатом 76,54 м.
 
– Цього року ми вирішили пропустити зимовий сезон, відпочити після Олімпіади, – розповідає тренер Сокирського Володимир Полешко. – На початку січня Олексій уперше взяв молот у руки. Наприкінці весни-початку літа почали набирати оберти. У травні, на Всеукраїнських змаганнях з метань, він показав результат 77,38 метрів.
 
Ми пізно почали сезон, Олексій лише входить в ритм. Проте на чемпіонаті України у нього були далекі спроби, двічі молот летів під 80 метрів – але за межі сектора.
 
В чому саме була помилка Олексія в тих спробах?
 
Помилка була виключно технічною. Потрібно було докласти зусилля до молота, а він хотів розігнати себе. Тобто у той час, як потрібно було працювати зі снарядом, він поспішав.
 
Цього року норматив «А» був надзвичайно високим…
 
Так, 79 метрів. На Олімпіаді з цим результатом можна було бути в трійці призерів. Нам трішки не вистачило.
 
Прикро, адже особистий рекорд вашого учня був дуже близький до нормативу. Та й бійцівські якості і стабільність Олексія ні для кого не секрет. Ці якості були з дитинства чи виховалися з роками?
 
Думаю, все ж з часом. У нього був і інший період у кар’єрі, якраз коли він тільки припинив виступати серед юніорів. Тоді він «баранив» три старти поспіль протягом 1,5 місяців. Були як не заступи, то молот летів за межі сектору, і він їхав зі змагань без результату.
 
А результати почали рости після того, як почав їздити на міжнародні старти. Тоді ж з’явилася і стабільність. Я з тих людей, які схиляються до думки, що за кордоном потрібно виступати навіть частіше, ніж вдома. Дуже погано, що у наших юнаків та юніорів таких стартів немає. Адже вони без жодного досвіду їдуть на чемпіонати світу в своїх вікових категоріях, а більшість з них навіть за межі країни жодного разу не виїжджала. А так виступати дуже складно. І я на прикладі Олексія знаю, що після закордонних стартів він не лише почав покращувати результати, а й більше аналізувати всі свої виступи. Вважаю, це і є запорукою успіху.
 
Олексій нинішнього сезону вже провів цілу серію міжнародних стартів. Вони від початку були заплановані у вашому календарі?
 
Так, все було за планом. Як показала практика, чим більше він стартує, тим краще. Коли одні змагання йдуть за іншими, він відразу може виправити помилки по гарячим слідам, не потрібно чекати по кілька тижнів. А так поки змагання почнуться, то вже й забудеш, що потрібно було виправляти.
 
Чи не закоротка пауза була між змаганнями в Швеції і чемпіонатом України?
 
Ні, він швидко відновлювався, та й кілька днів відпочинку в Олексія було. Такий режим – нормальний для спортсменів високого рівня. Питання фізичної підготовки зараз взагалі не стоїть. У Донецьку були технічні помилки. Певно, було надто велике бажання метнути далеко, і він почав поспішати.
 
Розумієте, якби не було форми, він би не зміг покращувати результати, особливо у шостій спробі. Якби перша спроба йому вдалася, то надалі він би більше ризикував і міг би метнути на 78 метрів.
 
Нещодавно стала свідком розмови щодо того, як потрібно метати молот: руками чи ногами. Цікаво було б почути вашу думку з даного питання.
 
Вважаю, що молот метають руками. Ногами його обганяють. Якщо ви звернете увагу, то зможете помітити, що інколи людина швидко крутить оберти, а молот у неї не летить. Бо вся сіль у тому, що швидше потрібно розігнати молот, а не себе. Тобто снаряд розганяється руками, а ноги просто підставляють.
 
Але у кожного спортсмена і тренера своя техніка, так і не скажеш, у кого вона краща. Я завжди наголошую на тому, що хто далі метає, у того краща техніка. Крістіан Парш взагалі метає проти всіх законів фізики, але це не заважає йому перемагати.