13 серпня жінки розіграли нагороди зі спортивної ходьби на 20 км. Першою на фініші була олімпійська чемпіонка і рекордсменка світу росіянка Олена Лашманова, але її золота медаль двічі опинялася під загрозою.
Дівчина припустилася ж тієї помилки, що і українець Руслан Дмитренко. Вийшовши на стадіон, Лашманова почала відразу фінішувати і зупинятися після фінішної прямої. Представники російської команди зірвалися з місць з криками: «Ще одне коло! Йди! Йди!» Олена майже зупинилася вдруге, чим дозволила своїй співвітчизниці Анісі Кірдяпкіній ледь не наступати собі на п’яти. Та все ж справедливість взяла гору, і Лашманова попри два передчасні фініші дісталася головного теж першою – 1:27.08 год.
На щастя, українки Людмила Оляновська та Олена Шумкіна помилок Дмитренка і Лашманової не припустилися. «Нас попереджали, що стадіоном потрібно буде йти 550 метрів», – розповідає Людмила. «А я навіть книжку читала, як і скільки потрібно йти, щоб нічого не пропустити», – додала Олена.
Для Шумкіною чемпіонат світу був домашнім, адже ще кілька років тому вона жила й виступала за Росію. І саме тут їй вдалося показати свій найкращий результат у сезоні. 1:31.54 год забезпечили їй 19-ту сходинку.
«Було відчутно, що виступаю вдома. Я вже хоч значною мірою і своя в українській команді, але ж я з Росії, – каже Шумкіна. – У мене була подвійна підтримка від росіян і українців, за мене приїхали вболівати мої родичі та друзі.
В травні на Кубок Європи їхала добре готовою. Не знаю, що тоді сталося, чому не вдалося реалізувати себе. На чемпіонаті світу намагалася показати свій максимум, та не все вийшло. Справа в тому, що по дистанції ніби й все добре складалося, але почало зводити ноги і не змогла додати в швидкості. Якби не це, результат міг би бути вищим.
По дистанції ми більше перетиналися з Олею Яковенко, ніж з Людою. Намагалися допомагати одна одній, давали воду. Суперництво суперництвом, а ми одна команда. Як тут не допомогти?»
Для Людмили Оляновської чемпіонат світу в Москві став дебютним на дорослому рівні. З часом 1:30.48 год вона фінішувала 12-ю. Це стало найвищим показником нашої команди у сьогоднішньому фіналі.
«Я вже виступала на чемпіонаті світу серед юніорів, була там четвертою, – каже Людмила. – На дорослому рівні виступаю вперше. Погода була складною. Спочатку було нормально, а потім сонце припікало все більше. Спека взяла своє. Чи хотілось би в майбутньому замахнутися на національний рекорд? Було б непогано, але зробити це буде нелегко. Для цього мені потрібно покращити особистий рекорд на три хвилини».
У Ольги Яковенко слів не знайшлося. З результатом 1:39.58 год вона 56-та.
