Анна Тітімець та Анна Ярощук: «Хвилина в фіналі чемпіонату світу варта нашої підготовки»

11
Без медалей, але переможниці. Ще досить молоді по «бар’єрним» міркам українки Анна Тітімець та Анна Ярощук через юніорські та молодіжні чемпіонати, Універсіаду досягли одного з найбільш омріяних фіналів – фіналу чемпіонату світу. Тітімець у Москві фінішувала четвертою, а Ярощук – шостою.

 
Анна Ярощук: «Ми з Анею одного віку, з однією області, з одним іменем. Між нами постійна конкуренція, тому й результати ростуть. Якби не це, були б більш розслабленими, а так стимулюємо одна одну.
 
Фінал чемпіонату світу – дуже важливий крок у нашій кар’єрі. Надзвичайно сильно хотілось сюди потрапити, а тут уже могло бути що завгодно. Лідери завжди можуть помилитися, а слабші – перемогти».
 
Анна Тітімець: «У нашій ситуації, щоправда, ніхто з лідерів не помилився, всі постаралися і добре відпрацювали. А взагалі у кожного своя тактика, хтось починає швидше, хтось набігає на фініші.
 
Я лише в фіналі звернула увагу на те, що змагання тривають лише одну хвилину! І заради цього ми виїжджаємо за три години з готелю, так сильно хвилюємось. Але ця хвилина варта тієї підготовки, яка в нас була. Хто ж не мріє потрапити до фіналу чемпіонату світу?!»
 
Анна Ярощук: «Ти так довго чекаєш цього моменту. А ще коли на стадіоні так багато вболівальників, хочеться залишатися тут якомога довше, а не лише ту хвилинку».
 
Анна Тітімець: «Четверте місце? Воно мене переслідує. Я була і серед юніорів, і серед молоді, і на командному чемпіонаті Європи четвертою. Але тут це набагато приємніше, тому дуже задоволена».
 
Анна Ярощук: «У Москві вже зробила крок вперед. Потрапивши до фіналу, піднялася на одну сходинку. Тепер йтиму далі до медалей. У нашому виді пік форми зазвичай наступає у віці 25-30 років. Ми наближаємося до цього віку й боротимемося далі».
 
Анна Тітімець: «Хто з нас більше хвилювався? Мабуть, однаково, але по-різному. Хтось зляканий, хтось плаче. Хтось каже, що це останній раз і більше бігти не буде. Але тепер ми такого не скажемо. Цей фінал нас надихнув. Раніше на чемпіонатах світу, Олімпійських іграх я відчувала, що це ще не моє, що ще зарано. А в Москві вже відчула, що я там, де потрібно, що є шанси на фінал.
 
Чи щось засмутило на чемпіонаті світу? Так, допінг-контроль. У мене брали чотири рази! Хочеться відпочити – стук у двері. Тільки приїхав зі змагань – зранку до тебе знову «гості». І до стадіону було далеко їхати. Враження, ніби вдома, в Києві, їду на тренування майже годину».