Олег Немчінов: «Нам би дуже хотілося повернути стадіон “Україна” львівській легкій атлетиці»

39
Цього сезону Львів особливо багатий на легкоатлетичні події. Минулої неділі понад сотню бігунів з різних куточків України уперше долало напівмарафонську дистанцію (21 км) — від центру міста до СМТ Брюховичі. Три тижні тому на вулицях Львова народився інший турнір для любителів бігу —  «Львівська десятка», де поряд з 18-річними у бігу на 10 км змагалися ті, хто уже давно відсвяткував 50-, 60- і навіть 70-річний ювілей. Та для президента Федерації легкої атлетики Львівської області Олега Немчінова це далеко не межа професійних мрій. Він переконаний, що не за горами час, коли позмагатися до Львова приїдуть з усього світу. Перший крок до втілення своїх грандіозних планів місцева федерація вже зробила — підготувала заявку на проведення у Львові юнацького чемпіонату Європи-2016 з легкої атлетики.

 
– У липні 2016 року відбудеться І Юнацький чемпіонат Європи, на проведення якого ми підготували свою заявку, – розповів Олег Немчінов. – Дуже довго чекали на реакцію міської влади Львова, але тапер можемо зітхнути з полегшенням: наші керівники схвально відгукнулися на таку перспективу, і Львів може стати одним з господарів-кандидатів. Остаточне рішення щодо цього уже до 30 жовтня озвучать представники Міністерства молоді і спорту.
 
На якій арені ми зможемо прийняти учасників цієї події? У нас є лише один варіант — стадіон Львівського університету фізичної культури. До Євро-2012 його готували як багатофункціональний комплекс з легкоатлетичним ядром. Залишається лишень покласти на стадіоні доріжку, облаштувати прес-центр. Все інше оздоблення цілком відповідає вимогам Європейської федерації легкої атлетики. Цей спорткомплекс напрочуд вдало розміщений. Неподалік, менш ніж у 600 м, є стадіон Національного університету імені Івана Франка, який може слугувати розминочним. Тренувальним стадіоном, передбачаємо, стане «динамівський», який перебуває у стадії реконструкції. Минулого року ФСТ «Динамо» відремонтувало роздягальні та душові. У перспективі поряд з’явиться цілком доступний за цінами спортивний готель. Цих трьох споруд для проведення юнацького чемпіонату континенту цілком достатньо.
 
Та не слід забувати, що саме у Львові була найкраща легкоатлетична арена всієї Правобережної України. На стадіоні «Україні», колись він мав іншу назву – «Дружба», проводилися чемпіонати і Кубки Радянського Союзу, Спартакіади тощо. Але у 1996-97 роках легкоатлетичні доріжки закатали в асфальт. Якщо б нам вдалося повернути цю споруду легкій атлетиці, можна було би говорити про чемпіонати Європи і серед дорослих. «Україна» є комунальним стадіоном, який знаходиться у довготривалій оренді у професійного футбольного клубу «Карпати». Та футболісти не тренуються на цьому стадіоні, лише час від часу проводять домашні матчі. Нам би дуже хотілося повернути його львівській легкій атлетиці. І не тільки. Колись на стадіоні тренувалися юні спортсмени та проходили уроки фізкультури у всіх навколишніх школах. Якщо подивитися фотографії 70-80-х років, ви побачите, що він завжди був переповненим. Що для цього потрібно? Передусім, щоб «Карпати» вирішили свої внутрішні проблеми. І почали активніше використовувати «Арену-Львів», в яку громада Львова та всієї країни вклала колосальні гроші.
 
– Донецька область не поскупилася, вкладаючи кошти і ресурси на організацію юнацького чемпіонату світу-2013. А чи готова Львівщина до подібних витрат?
 
– На юнацькому чемпіонаті світу з легкої атлетики у Донецьку я щоразу дивувався, скільки труднощів довелося здолати місцевому оргкомітету і агенції з проведення чемпіонату. Але запевняю: ми готові до цього. І якщо нам не вдасться вибороти право на проведення планетарної першості на 2016 рік, ми не зупинятимемося і подаватимемо за явки на 2017-й, 2018-й — доти, доки юнацький чемпіонат не прибуде до Львова.
 
Реконструкцію РСК «Олімпійський» в Донецьку фінансувала область і ФСТ «Динамо», яке попередньо задекларувало, що цей стадіон їм потрібен, і вони готові вкладати в нього гроші. У нас же в цьому аспекті може виникнути проблема: два з трьох стадіонів є відомчими Міністерства освіти і науки України, яке тепер переживає не найкращі часи. Але якщо не вкласти кошти в інфізівський спорткомплекс сьогодні, завтра витрати будуть уже на порядок вищими. Президент ФЛАУ Ігор Гоцул, президент НОК Сергій Бубка і Юрій Тамм, який на «Олімпійських надіях» оглядав цей об’єкт як презентаційний до Олімпіади-2022, усіма силами намагаються «вибити» 7 мільйонів гривень, щоб завершити цей об’єкт. Для порівняння, «Арена-Львів» тільки для завершення паркінгу і асфальтних доріжок вимагала понад 300 мільйонів гривень. Тож сім мільйонів, які дозволять покласти доріжку, купити обладнання і ввести в експлуатацію уже готовий комплекс, у порівнянні мають мізерний вигляд. А від міста Львова потрібна буде лишень допомога у створенні агенції і промоція чемпіонату. Щодо останньої, то місто Лева тут попереду всієї України. Так подати себе світові, як це робить Львів, не вміє жодне місто України.
 
– В якому напрямку розвиватиметься львівська легка атлетика у найближчому майбутньому?
 
– Мені б дуже хотілося відродити у Львівській області національні чемпіонати з гірського бігу. Сьогодні у світі гірський біг розвивається напрочуд активно. Ми не хочемо відставати і почнемо з того, що наступного року проведемо на Львівщині чемпіонат України. Передусім потрібно визначити найоптимальніше для цього місце у львівських Карпатах. Якщо робити трасу з прицілом на майбутні чемпіонати Європи та світу, Сколе, де раніше проводилися подібні змагання, розглядати не варто. Ця місцевість не відповідає численним вимогам до організації подібних змагань. За міжнародними правилами, перепад висот повинен сягати до 1100 м. Можливо, у рамках промоції Львівщини до Оліміпади-2022, свої змагання ми проведемо у Тисовці чи Славському. Цього року національний чемпіонат проходив у Києві, фактично на гладкій доріжці. Сподіваюсь, уже з наступного року у цього напрочуд популярного у світі, хоч і не олімпійського виду легкої атлетики, в Україні відкриється друге дихання.
 
Розмовляла Олена САДОВНИК, для «Високого замку»
Фото з архіву Олега Немчінова