Чоловіча естафетна команда 4х400 метрів. Фінал з національним рекордом

15
Чоловіча команда 4х400 метрів у складі Віталія Бутрима, Євгена Гуцола, Дмитра Бікулова і Данила Даниленка зробила справжній подарунок всім без винятку вболівальникам збірної України. Спочатку наші хлопці встановили національний рекорд (3.07,54 хв), а після другого забігу з’ясувалося, що ще й потрапили до фіналу за кращим часом.

 
Коли хлопці зайшли до мікст-зони, про їхній вихід до фіналу ще не було відомо.
 
«Перш за все хочемо від усієї команди привітати всіх жінок зі святом весни! – почали вони. – Якби не вони, мабуть, так би не бігли. Майже у всіх нас є другі половинки, матері, бабусі, тренери команди і друзі. Наш виступ ми присвячуємо всім українкам».
 
Вам довелося добряче поштовхатися з іспанцем? – звертаюсь до Віталія Бутрима, який біг на першому етапі.
 
Так, іспанець заважав. Поштовхалися трохи. Якби не він, здавалось, що міг би чи не на першу позицію вийти. На заключних 50 метрах хотів почати обганяти, але вчасно зрозумів, що Женя стоїть на шостій доріжці. Відповідно, почав переміщатися з першої на шосту. На цьому втратив кілька сотих, але результат показали хороший.
 
А те, що вчора пробігли індивідуальні 400 метрів, зараз допомогло?
 
Звісно! Я встиг відновитися, і сьогодні виходив на старт не з таким мандражем. Та й біглося вже краще.
 
Даниле, ви і взагалі дебютували на світових першостях…
 
Для мене участь у чемпіонаті світу – це щось особливе. До цього брав участь у юніорському чемпіонаті Європи, біга там 400 метрів з бар’єрами. Але тут значно вищий рівень змагань, поряд з тобою зірки світового класу. Ми зуміли в такій компанії показати хороший результат, більше ніж на секунду покращили національний рекорд. Для мене велика честь бігти в такій команді, як у нас, – у команді України! Всі розуміли, що США, Ямайка і Польща поки що поза конкуренцією, але ми спробували зробити все, що могли. Можливо, від нас чекали більшого, але, думаю, виступ був вдалий.
 
Які завдання перед кожним з вас ставив тренер?
 
Перед нами ставили завдання побити національний рекорд, – розповідає Євген Гоцул. – Ми знали свої результати і розуміли, що пробитися до фіналу нам, можливо, й не вдасться, але рекорд встановлювати було потрібно.
 
А яким принципом керувався Микола Гудим, коли обирав, кому який етап бігти?
 
З нашою естафетою працював у Сопоті Микола Гудим, і саме він вирішував, кому який етап бігти. Це правда. Але при цьому Микола Павлович радився і з нами теж, – пояснює Дмитро Бікулов.
 
Нас розставляли по етапам за підсумками чемпіонату України. В Сумах переміг Віталій – він і біг першим. Потім я, Дмитро і Данило, – підхоплює Гуцол. – Ми навмисно так ставили, щоб все було послідовно. Бо не дуже добре, коли на перших двох етапах команда сильно програє, тоді складно наздоганяти. А так Віталій передав мені паличку на рівні з іншими, я спробував утриматися, а далі й хлопці теж підтримали.
 
Встановлювати національні рекорди на чемпіонатах світу в приміщенні стає приємною традицією? Попереднє досягнення (3.08,92 хв) ви теж встановили на світовій першості два роки тому.
 
Це точно, – посміхається Бікулов. – Попередній був два роки тому в Стамбулі. Ми збираємося майже одним і тим самим складом. Головне для нас бігти на своєму рівні, тоді зможемо розраховувати на рекорди.
 
На завершення розмови наша четвірка подякувала Федерації легкої атлетики України та Міністерству молоді та спорту України: «У такий непростий для нашої країни час, вони знайшли можливість і дали нам шанс приїхати на чемпіонат світу і спробувати свої сили. Ми дуже їм за це вдячні».
Текст: ФЛАУ
Фото: Валерій БІЛОКРИЛ