Ігор Гоцул: «Ведемо перемовини, щоб Україні повернули міжнародні заходи, відібрані через війну»

32
Президент Федерації легкої атлетики Ігор Гоцул відвідав Кубок Європи зі спортивної ходьби, який 17 травня приймала іспанська Мурсія.
 
Нагадаємо, ці престижні змагання мали відбутися в Івано-Франківську, але ЄА перенесла їх до Іспанії у зв’язку зі складною ситуацією в нашій країні.
 
– Такого рівня змагання – це не лише, власне змагання, це ще й якесь кулуарне спілкування, – розповідає Ігор Гоцул. – І тут як завжди є декілька напрямків, за якими ми працюємо. По-перше, розвиваємо стосунки української легкої атлетики з європейською. І у Мурсії ми активно обговорювали той момент, що події останнього року – війна та окупація – у тому числі перекреслили наші плани, пов’язані з бажанням проводити в Україні міжнародні заходи. І ми обсудили – як, коли, і у якому вигляді ми могли б повернутися до цього питання.
 
– Дійшли до якоїсь згоди з керівниками ЄА?
 
– Поки що про це зарано говорити, але певні кроки у цьому напрямку робляться.
 
Також ми говорили про те, що нас дуже турбує рішення про проведення змагань у Росії. І коли вже ЄА приймає такі рішення, то нас цікавлять гарантії, що українські спортсмени та тренери будуть у безпеці – як з точки зору фізичної безпеки, так і з точки зору психологічної, що на них не буде чинитися ніякого тиску. І з цього приводу ми зараз також ведемо перемовини з нашими європейськими колегами.
 
Окрім того, окремо я зустрічався з виконуючим обов’язки президента Всеросійської федерації легкої атлетики Вадимом Зелічонком з питань переходу кримських атлетів. Ми завершуємо цей процес, передали їм фінальні документи. Сподіваємося найближчим часом закрити це питання. Декілька останніх місяців, як то кажуть м’яч на стороні наших російських колег, тому що все, що необхідно було від нас, ми зробили, і достатньо швидко.
 
– Тобто, компенсацію за них російська сторона ще не перерахувала?
 
– Ні. Як тільки отримаємо, ми відразу про це повідомимо.
 
– Тепер давайте поговоримо про, власне, самі змагання. Усі хлопці кажуть, що було дуже спекотно.
 
– Температура була для усіх однакова. Звичайно, температура – це додатковий фактор. Але ми маємо розуміти, що змагання, до яких ми готуємося найближчим часом – і чемпіонат світу у Пекіні, і Олімпійські Ігри у Ріо-Де-Жанейро – це змагання, які будуть проходити за високої температури. І до цього потрібно і морально, і фізично готуватися.
 
– Значить, хлопці були не зовсім готові?
 
– Ми берегли атлетів, і підготовка проходила у комфортних, нормальних умовах. Змагання у Мурсії пройшли у більш жорстких умовах, і це навіть добре. Це деякий фактор адаптації, перевірки себе, перевірки своїх можливостей.
 
– Будуть внесені корективи при підготовці до Пекіну та Ріо з урахуванням того, що важко атлетам за таких умов виступати?
 
– Звичайно, ми вже обговорювали з тренерами, щоб під час виходу наступного року на літній сезон ми заплануємо весняний збір не у Ворохті, як зараз, а скоріш за все десь у більш теплій країні, можливо, у Туреччині. Але особливих змін вносити не потрібно, тому що змагання показали – ми як і раніш успішні, ми на вірному шляху, українська спортивна ходьба достатньо добре розвивається. І на цих змаганнях ми підтвердили свої кондиції, здобувши дві нагороди саме в командних видах. Це говорить про те, що команда у нас до Кубку Європи підійшла більш-менш рівною, у нас є лідери, у нас є ті, хто йдуть за ними. І ці дві нагороди – підтвердження тому, що основний вектор розвитку вибрано вірно.
 
– Тим не менш, у Пекіні та у Ріо командних змагань не буде.
 
– Звичайно, але ми зараз говоримо про командні успіхи не як про спосіб здобуття нагород. Ми говоримо про командні успіхи, як показник рівної підготовки декількох осіб. Ходьба це такий вид, у якому ймовірні усілякі несподіванки, у якому дуже важко щось прогнозувати. І у атлета з дуже гарною підготовкою може щось не піти, щось не так складеться, і він буде не готовий боротися. Не правильно тут робити ставку на одного лідера. Тут має бути декілька атлетів з більш-менш рівною підготовкою. Тоді реальніше боротися за місця на п’єдесталі. І повторюся – наші дві нагороди командні це підтвердження того, що ми на вірному шляху.