Ольга Бібік – одна з найкращих українських легкоатлеток, які спеціалізуються у бігу на 400 метрів. Минулого року стабільно входила до складу естафетної збірної України 4х400 м.
Сезон-2016 Ольга розпочала з перемоги минулого тижня у Києві на «Різдвяних стартах». І хоча показаний час – 54,61 – ще далекий від нормативу на чемпіонат світу у приміщенні (53,15), плани у атлетки на цей рік великі.
– Я цілеспрямовано готуюся до чемпіонату світу у приміщенні, хочу потрапити в Портленд, і ці старти були першою сходинкою до моєї мети. Ну і звичайно, готуюся до Олімпійських ігор також.
– Результатом своїм зараз задоволені?
– В принципі, так, цифрами задоволена. Дуже виклалася сьогодні. Єдине що, не задоволена поки що своєю технікою. Хотілось би трохи «поміняти» руки, і трошки частіше треба тягнути крок. Я приїхала зі зборів, які були у Киргизії, потрібно розбігатися. Після гір воно трошки важкувато все йде, тому чим більше стартів буде, тим краще. В Запоріжжя на командний чемпіонат України їхати не планую, буду тут, у Києві стартувати.
– Ви кажете, що потрібно щось змінювати в техніці. Восени у міжсезоння цим займалися?
– Звичайно. Але, як я вже казала, після гір трошки важкувато – тем не було ні стадіону, ні доріжки. Лише кроси та навантаження, а це не зовсім моє.
– Для вас це були не перші збори в горах. Завжди такі відчуття після них?
– Так. Ми повернулися 12 грудня, було мало часу розбігтися. Поки не було снігу, бігала на стадіоні. Ми вирішили йти через об’єми. І ось лише декілька тижнів, як я взула шиповки. І акліматизація ще відчувається.
– В Запоріжжі ви не бігтимете. Які основні змагання у вас заплановані перед чемпіонатом України?
– Буду готуватися до Кубку України, який відбудеться 17 лютого. Також, можливо, виїду наступного місяця на декілька міжнародних стартів. Треба показувати результат, виконувати норматив на чемпіонат світу, адже хотілось би там виступити в індивідуальному виді, ну і, звичайно, в естафеті. Тому, чим частіше буду змагатися, тим краще.
– Тобто, все йде так, як ви запланували?
– Так. Велике спасибі моєму тренеру Олександру Фадєєву і, звичайно, моєму коханому хлопцю, який дуже мене підтримує та мотивує. Минулий рік був для мене дуже важким, я не думала, що в мене так все вийде, що я повернуся на колишній рівень, який в мене був, коли виступала в юнацькій віковій категорії. Якби не вони, то цього б нічого не було.
– Ваш молодий чоловік, судячи зі статури, також зі світу спорту?
– Так, він важкоатлет, Сергій Тагіров, був 11-м на Лондонській Олімпіаді. У нас у спорті однакові цілі, тому він дуже допомагає мені з мотивацією. І хочемо разом поїхати на Ігри в Ріо.
