Олексій Касьянов: «Якби не «вигриз» останні 400 метрів, не пробачив би собі цього»

24
Тріумф багатоборця Олексія Касьянова в Портленді – другий подібний успіх в його кар’єрі. Чотири роки тому в Стамбулі на чемпіонаті світу у приміщенні він також здобув срібну нагороду. Яка з цих двох медалей була важчою? З цього запитання ми розпочали розмову з Олексієм після його повернення зі США.
 
– Мені здається, що ця важча набагато, – говорить Олексій Касьянов. – В 2012-му році я ще не усвідомлював, що то – срібна нагорода чемпіонату світу. Але тут, можливо акліматизація далася взнаки, але виступати не легко було. Хоча, думка про те, що може бути медаль, після перших трьох-чотирьох видів, надавала сили, щоб достойно виступити.
 
– Який з семи видів дався найважче та виконанням якого залишилися найбільше задоволені?
 
– Найважчим був біг на 1000 метрів. Я коли пробіг перші 600 метрів – з жахом усвідомив, що потрібно бігти ще два кола, і що суперники тікають і мені потрібно додавати. Але, думав, треба бігти, бо втратити таку можливість заробити медаль – я просто собі б цього не пробачив. Виклався на цій дистанції повністю, відходив від неї дуже довго, дуже важко було після фінішу. Ну а найбільші позитивні емоції – від стрибків з жердиною. Нарешті я досяг прогресу у цій дисципліні, проведена робота принесла результат.
 
– Причому, встановили особистий рекорд – 4 м 90 см!
 
– Ми багато тренувалися, і на тренуваннях було видно, що я готовий стрибати вже й вище, ніж 4.90. Головне – виконати стрибок, який ми натренували, а він ще не дуже стабільний. І якщо він буде виходити завжди, то можна стрибати і за п’ять мерів.
 
– Які загалом враження залишилися від чемпіонату світу?
 
– Мені здається, що в новому форматі він вийшов дуже видовищним та цікавим. Сподобалася організація – зручно було і глядачам, і спортсменам. Єдине що – це велика різниця в часі з Україною. Дуже комфортно було змагатися вранці, а ось вечірня програма проходила в напівсонному стані. Під час розминки перед змаганнями зі стрибків у висоту я ніяк не міг налаштуватися. Тренери, коли бачили мої пробні стрибки, за голову хапалися – хоча б взяв початкову висоту, бо те, що я творив на розминці, ні куди не годилося. Але потім розповідали, що мене як підмінили. Включився в змагання, підвищився адреналін, і показав у підсумку не поганий результат.
 
– Ця портлендська нагорода дозволяє дивитися з оптимізмом на Олімпійські ігри, додає на Ріо додаткову мотивацію?
 
– Ми завжди готуємося на максимальний результат, хочеться здобувати лише високі місця. Звичайно, там вже як вийде. Виступає 40 спортсменів, і всі вони націлені на найвищий результат. Хто з них в даний момент виявиться сильніщим… Зараз, коли у секторі є Ештон Ітон, звичайно, не важко спрогнозувати, хто виграє, а от за дві інші нагороди боротьба буде найзапеклішою. Раніш я вважав, що за нагороди борються спортсмени з ТОП-10. Але зараз у світі настільки щільні результати, що на п’єдестал спроможний піднятися будь хто з ТОП-20.
 
– Зараз, після прильоту, чим будете займатися, скоро до тренувань повернетеся?
 
– Хочеться тиждень відпочити, пройти відновлювальні процедури – басейн, сауна. Ну а після цього відразу почну цілеспрямовану підготовку до літнього сезону.