Ольга Земляк: «Дамо бій у фіналі!»

7
Оля Земляк, скинувши кросівки і тримаючи їх в руках, босоніж стояла у мікст-зоні, схвильовано спостерігаючи за третім півфіналом, у якому бігла чотириразова олімпійська чемпіонка Еллісон Фелікс.
Старт і фініш третього півфіналу ми дивилися  разом. Результати довго не з’являлися на екрані. 

 
«Скажете мені, який третій і четвертий, добре? -схвильовано просила Оля. –  Божечки дай проповзти до фіналу». Попри хвилювання, атлетку не полишало притаманне їй почуття гумору. Побачивши результати в інформаційній системі і розуміючи, що її результат кращий, ніж четвертий  у третьому і третій у першому, повідомив це Олі, однак вона продовжувала чекати інформацію на моніторі.
 
І от вони нарешті з’явилися – ці довгоочікувані  результати! Оля Земляк здійняла руки догори: «Пройшла!»  Ольга Земляк увійшла до вісімки найкращих бігунок планети на дистанції 400 метрів, встановивши особистий рекорд.
 
Вітаю, Олю! Фінал Ти заслужила, як ніхто! Для того, щоби здобути місце у фіналі, ти зробила все, показавши свій найкращий результат – 50,75! Наполеглива й складна підготовка дала результат…
 
Так, я дуже-дуже рада!  Відверто кажучи,  перед півфіналом почувала себе спокійно: не була знервована. Навпаки, відчувала  впевненість у тому, що я покажу хороший час: на розминці було все добре, тренер мене підтримував. Поглянувши  на трибуни, першим, кого побачила, був наш стрілок з Рівного  Олег Омельчук, який за мене вболівав. Ну що ж, ура! Все склалося Слава Богу!
 
Чи можна сказати що вихід до фіналу – межа твоїх  мрій на даний момент?
 
Звичайно,  вирушаючи сюди,  я казала, що їду за особистим рекордом. Коли побачила, що уже можна бігти, показую хороший результат, звісно, я дуже хотіла потрапити до фіналу. Ну що, у фіналі поборемося! Звичайно, всі дуже сильні, але я теж сильна! Дамо бій!
 
Як ти переборювала хвилювання перед стартом у півфіналі?
 
Перед виходом до мене, певно, разів сто подзвонив мій майбутній чоловік: він мене дуже підтримав. Я знаю, що його мама зараз вдома. Вона дуже хвора, але вони зараз дивляться на мене і дуже підтримують. А зараз я хочу якомога швидше знайти свого тренера, обійняти його і поцілувати за нашу спільну підготовку, а потім  подзвонити додому!
 Олександр Гливинський, sport.ua