Підсумки сезону-2017. Стрибки та багатоборства

224
На черзі до вашої уваги підсумки сезону від головного тренера збірної України зі стрибків та багатоборств – Олександра Романюка.
 
– Вважаю, що в цілому рік пройшов для нас успішно. Навчально-тренувальні збори вдалося провести в необхідному обсязі. Можливо, десь не вистачало коштів, але ми все одно зуміли організувати підготовку якісно і згідно зі складеним планом.
 
Що стосується результатів, то на початку року ми планували для груп стрибків та багатоборств здобути на головних міжнародних стартах 11-12 медалей. Цей план, можна сказати, перевиконали. Хоча могли досягти і ще більшого. Я, зокрема, розраховував на більш успішний виступ на чемпіонаті світу Андрія Проценка, Сергія Никифорова, Оксани Окунєвої, Марини Килипко, Марини Бех ну і,звичайно, Богдана Бондаренка, який був надзвичайно близьким до завоювання медалі.  Але, тим не менш, і в Лондоні ми здобули нагороду. Срібло Юліі Левченко – це дійсно велике досягнення.
 
У підсумку оцінку ставлю «добре».
 
– «Добре» – це за п’ятибальною системою «4». Чому так, адже план за медалями перевиконано?
 
– Я – максималіст, і плани ставив перед собою на початку року доволі серйозні. До багатоборців питань взагалі не має, вони – молодці. Олексій Касьянов посів у Лондоні гідне місце. А для Аліни Шух дорослий чемпіонат світу був не основним стартом, вона здобула перемогу на юніорському чемпіонаті Європи, показавши високий результат і встановивши новий рекорд України. А в Лондон з самого початку планувалося, що вона їде набувати досвіду серед дорослих спортсменів.
 
Що стосується Сергія Нікіфорова – однозначно йому не вистачило змагальної практики. Для нього це був четвертий старт в сезоні, це дуже мало. З наставником Сергія ми розмовляли, але він був впевнений, переконував, що це нормально. Думаю, що скоро ми прийдемо до якогось спільного знаменника і будемо більш один до одного прислухатися, щоб вийти на вищі результати. Вважаю, що проблема була саме в цьому – нестабільність розбігу в екстремальних ситуаціях, саме на змаганнях. Сергій збився з розбігу, зробив на два кроки більше – така помилка неприпустима для атлета такого рівня і для змагань такого рівня.
 
Від Марини Килипко також очікували більш високого результату. У неї були проблеми з жердинами ще минулого року. Після чемпіонату Європи у приміщенні цю проблему вирішили, але на жаль Марина не зуміла зробити достатню кількість стрибків, щоб звикнути до жердин.
 
У Марини Бех з самого початку сезон пішов не так, як планували. Спочатку хвороба, на лікування якої потрібен був час. Через це недопрацювали в підготовчому періоді, що перейшло в мікротравми при виконанні більш гострої роботи. Як наслідок, вся підготовка вийшла розірваною та недопрацьованою на кожному етапі.
 
Оксана Окунєва після Олімпійських ігор змінила тренера, перейшла до Валентина Демидова. Вони в технічному плані змінили стрибок. На чемпіонаті України Оксана здатна контролювати рухи, робити те, що їй говорить тренер. А от коли опинилася під психологічним навантаженням в атмосфері головного міжнародного старту сезону – почали «вилазити» старі помилки. Емоції зашкалюють, рухи, які потрібно безперервно контролювати, даються важко. Ми після цього і з тренером, і з Оксаною розмовляли – висновки буде зроблено.
 
– Певно тут справа в психології?
 
– З цього приводу я говорив під час звіту на Виконкомі ФЛАУ ще минулого року – команді дійсно потрібен професійний спортивний психолог, який зможе працювати з атлетами під час зборів, важких фізичних навантажень, безпосередньо на етапі підготовки до основного старту і навіть на виїздах. Ця проблема не вперше дає про себе знати, вона мала місце в команді і під час Олімпійських ігор, коли на змаганнях такого масштабу спортсмени були на себе не схожі. Тут потрібна професійна допомога психолога, і не лише стрибунам.
 
– До яких змін збираєтеся вдатися, щоб покращити результати своїх підопічних у майбутньому? Зокрема, щоб спортсмени показували свої найкращі результати на головних стартах сезону.
 
– На мою думку в стрибках кардинально нічого змінювати не потрібно. Тому що саме група стрибків є однією з найуспішніших, і не лише цього року. Вона постійно з медалями, з гідними виступами. А якщо взяти молодіжну категорію, то цього року вперше в історії (за часів незалежності) група стрибків на чемпіонаті Європи серед молоді здобула 6 нагород. До цього найкращий показник був три медалі. Це також говорить про те, що ми знаходимося на вірному шляху. Добре, що останні два роки ми можемо наш резерв – юнаків та юніорів – залучати до зборів разом з дорослою командою. Це також дає свої результати. Є багато критики з приводу закордонних зборів для елітної групи атлетів, але я переконаний, що на даному етапі так і має бути. Тому що та матеріально-технічна база, яка є в Україні, на жаль не відповідає світовим стандартам, та кліматичні умови не дозволяють повноцінно тренуватись в березні та квітні.
 
Також важливе завдання на наступний рік – хочу більш ретельно підійти до медичного забезпечення, точніше до питань реабілітації та відновлення. Це стосується не масажистів, а портативного обладнання. Це те, чого дійсно не вистачає, і не лише на мою думку. У нас щороку під час першого збору відбувається нарада з тренерами й атлетами. Там в тому числі я прагну почути  – чого не вистачає. І кожного разу в основному нарікання щодо психологічного супроводу і медичного – діагностики, профілактики травматизму, тощо. Тобто питанням, яким досі у нас приділяється мало уваги.
 
В завершенні хочу висловити слова подяки усім, хто приймав участь у підготовці, всій команді групи стрибків та багатоборств. В першу чергу хочу подякувати особистим тренерам, робота яких залишається «за кадром», масажистам та лікарям за сумлінну та віддану працю, журналістам, які завжди оперативно та вчасно інформують вболівальників. Хочу також висловити слова подяки вболівальникам за підтримку. За підтримку, яку ми відчуваємо завжди, як в важкі часи так, і в часи перемог та  успіху.