Олена Колесниченко: «Травму важливо не просто вилікувати, а й побороти психологічно»

365
Вінничанка Олена Колесниченко, яка спеціалізується з бігу на 400 метрів з бар’єрами, одна з тих, кому цього року не вдалося реалізуватися через травму. Наразі вона розпочала підготовку до нового сезону. Прес-служба ФЛАУ поспілкувалася з Оленою на зборі в Чорноморську.
 
– Звичайно, минулий сезон не вдався. Дуже мріяла ще раз побувати в Досі, виступити на чемпіонаті світу. Я там змагалася в 2009 році на Всесвітній Гімназіаді. Дуже сподобалося, і мені казали, що за десять років там все круто змінилося. Але на жаль мрія не здійснилася через травму задньої поверхні стегна, дуже поширену в нашій дисципліні. Десь щось не допрацювали, десь щось зробили не так, як потрібно було. Але добре, що у нас є мозок, який допомагає аналізувати і у майбутньому виправляти свої помилки.
 
– Саме тут, у Чорноморську, над чим працюєте?
 
– Втягуємося в сезон. Об’єми, кроси, тренажери, ходьба, бар’єри. Закладаємо базу, яка слугуватиме нам весь наступний сезон.
 
– Навантажуєте себе по повній, чи бережете?
 
– Ні, поки що в помірному режимі. До наступної мети йдемо поступово.
 
– А яка наступна мета?
 
– Хочу у 2020-му році відібратися на Олімпійські ігри в Токіо і на чемпіонат Європи в Париж.
 
– Щодо травми питання всі вже вдалося зняти?
 
– Ні, ще з червня продовжує мене тримати. Зараз працюю над тим, щоб відновитися, повернутися у форму і мати змогу виконувати всю необхідну роботу.
 
– Умови, погода дозволяють?
 
– Так, в Чорноморськ вже давно їздимо на збори. Жовтень тут – чудовий період. Все подобається – гарна база, гарні люди, море, сонце, пляж.
 
– Після завершення збору в Чорноморську який далі план підготовки?
 
– Будемо ще з тренером обговорювати.
 
– Взимку плануєте бігати 400 метрів гладкі, чи пропускатимете зимовий сезон?
 
– Рішення будемо приймати пізніше. Подивимося, як травма себе буде вести. Вона досить специфічна – травмоване ніби стегно, але біль може віддавати і в спину, і в коліно. І навіть голову може зачепити (сміється). Тут дуже важливо і психологічно її позбутися.
Попередня статтяНе «Golden Track» єдиним: талліннські залаштунки
Наступна статтяПрорив Закарпаття