У перемозі скорохода Едуарда Забуженка на «Різдвяних стартах» сумнівів майже не виникало. Його основні суперники продовжують підготовку і сезон ще не починали. Та відсутність боротьби за місце зовсім не означала відсутності боротьби за результат. Цікавим було поглянути і на те, як Едуард розкладе сили по дистанції.
Як і прогнозувалося, Забуженко переміг. 5000 метрів він пройшов за 19.07,5 хв. А от чи вдалося йому виконати всі настанови тренера, він розповів після завершення змагань.
«Планували пройти швидше, але я не розрахував сили і закінчив повільніше, ніж почав. Тож з завданням впорався не на відмінно. Можливо, якби було більше учасників, це стало б додатковим стимулом для перемоги і я інакше розклав сили по дистанції. Але маємо те, що маємо. Та і, з іншого боку, я завжди змагаюся не стільки з іншими, скільки з результатом.
Конкуренція і справді дає додатковий стимул. Але ще є історія і приклади, до яких потрібно прагнути. Рівнятися на цих людей не лише як на особистостей, а і на їхні результати. Тому я часто більше борюся саме за час на фініші, а не за місце, і це призводить до того, що можу десь не розрахувати сили по дистанції. Люблю себе випробовувати – якщо вже вийшов на старт, то не шкодую себе. Можу зопалу почати швидко. Інколи навіть не чую тренера, і у цьому моя помилка. На «Різдвяних стартах» якраз і не послухав його…
2020-й був дуже врожайним на досвід. У ньому помилок було чи не більше, ніж за попередні роки. Я дізнався багато нового, зокрема про те, коли краще стриматися, а коли додати, але потрібно ще працювати над собою. Подивимося, що буде у новому сезоні.
Зараз дуже чекаю на збір у Туреччині. Я люблю збори, на них зовсім інша атмосфера. У березні братиму участь у зимовому чемпіонаті України зі спортивної ходьби. Цього року він відбудеться у Луцьку. Мені знайома та траса, на ній я пройшов свою першу дорослу двадцятку. А до того ще будуть змагання у Туреччині, але чи виступатиму на них, поки не можу точно сказати».
