Легка атлетика України відновлює серію публікацій «Нові імена» матеріалом про юного талановитого дискобола Михайла Брудіна.
Вже самою появою у секторі Михайло Брудін привертає до себе неабияку увагу не лише вболівальників, а й спеціалістів. Дивлячись на нього, здається, що він створений для метання диска. А дізнаючись його історію, розумієш, що такий «фундамент» був закладений ще кілька поколінь тому.
16-річний Брудін прийшов у легку атлетику близько двох років тому, але за цей час встиг стати лідером у своїй віковій категорії. Переможну серію минулого року він продовжив у 2021-му, вигравши зимовий чемпіонат України з метань.
«Перед чемпіонатом України наша команда налаштовувалася на вищий результат, адже ми знаємо, що я можу метати далі. Перший день у Луцьку, де відбувалися змагання, був сонячним, ми зраділи, сподіваючись на те, що під час нашого старту погода буде такою ж. …Але вона зіпсувалася», – пригадує Михайло Брудін.
Ранній старт, о 8:30, жодним чином не налякав спортсмена. «Я прокидаюся о п’ятій ранку і на тренуваннях завжди метаю у цей час», – каже він. А от погодні мови внесли свої корективи. Вже під час пробних спроб почався дощ, та навіть попри це змагання Брудін почав з особистого рекорду.
«Вже у першій спробі я встановив особистий рекорд, 51.67 метрів, і виконав норматив КМС. А у другій і третій спробах диск вилетів за межі сектора. У той момент захвилювався, адже раніше у мене такого взагалі ніколи не траплялося, – пригадує Брудін. – Цьому було пояснення: диск холодний, пальці ріже, сектор мокрий, одяг теж, ти затискаєшся, складно триматися на ногах, і, як результат, такі спроби.
Проте у п’ятій спробі все ж зміг поліпшити свій рекорд, метнувши на 54.42. Дуже зрадів тому, що вдалося це зробити в таких умовах. Звісно, хотілося виконати норматив для участі в юнацькому чемпіонаті Європи, до того ж не вистачило зовсім трішки. Але час ще є».
Після цього Брудін, перебуваючи на зборах, узяв участь у змаганнях в Анталії, де у свої 16 метав уже не 1.5, а 2-кілограмовий диск. І з результатом 48.18 став там четвертим.
«Як же Михайло прийшов в легку атлетику і так швидко вийшов на лідерські позиції?» – запитаєте ви. З одного боку, все сталося само собою. Але з іншого, до цього підштовхнула історія його сім’ї і диск двоюрідної бабусі, олімпійської чемпіонки Фаїни Мельник, який зберігався у них вдома.
«Якось тато дістав диск бабусі і запропонував мені його метнути. На той момент я ще був маленьким і особливого інтересу татова пропозиція не викликала, але я все ж погодився і спробував… Спробував – і мені дуже сподобалося. Я загорівся цим!
Раніше я сім років займався греко-римською боротьбою, потім були заняття у спортивній залі, мені подобалося працювати «з залізом». Але тепер справа номер один у моєму житті – це метання диска. Я навіть навчання поставив на друге місце, а на перше вийшов спорт. Саме з ним планую пов’язати своє майбутнє. Звісно, навчання я не закинув, продовжую ходити в школу. Щоправда, дев’ятий клас закінчив гірше, ніж було до цього, але залишаюся «хорошистом».
З Фаїною Мельник Брудін жодного разу не зустрічався. Вони жили в різних містах, і ще маленький на той час Михайло жодного разу не відвідував її. Та попри це добре знає, ким була його двоюрідна бабуся і дуже цим пишається. Більше того, саме її щоденники й сьогодні допомагають йому в тренуваннях.
«Фаїна Мельник – моя двоюрідна бабуся по маминій лінії, – розповідає Михайло. – Я жодного разу не зустрічався і не спілкувався з нею. Бачив лише на фотографіях. Ми жили далеко один від одного. Але мама її бачила, а останнім, хто з нашої сім’ї спілкувався з нею, був тато. Вони розмовляли по телефону ледь не щодня, але потім вона нас покинула…
Фаїну Мельник добре знав мій дідусь, Олександр Кириченко. Вони разом тренувалися на зборах, добре дружили. Він теж метав диск, хоч і не мав таких високих результатів. Саме він і поставив мені техніку, дав базу. Вони з татом, Юрієм Брудіним, є моїми тренерами.
Тато не мав відношення до метань, на відміну від дідуся. Але, як я і говорив, саме він першим запропонував мені метнути диск. До того ж у нас двома залишилося багато щоденників з записами і тренуваннями Фаїни Мельник.
Я пишаюся тим, що у мене така бабуся, але ніколи цим не вихвалявся. Це гордість, пам’ять. Це те, що мене підштовхує і мотивує до того, щоб займатися далі і досягати таких висот, як Фаїна Мельник, але при цьому бути собою.
Зі мною працює чудова команда, яка мене завжди підтримує і підштовхує рухатися вперед. Це досить різносторонні люди. Серед них не лише тренери і родичі; це і психологи, і дієтологи, і лікарі. Всі вони допомагають мені готуватися до змагань.
Так, є приклади людей, які рано засвітилися, але так і не змогли продовжити свій яскравий шлях у дорослому спорті. Ми разом вчимося на чужих помилках і намагаємося уникати повторення такого шляху».
Наразі Михайло Брудін тренується у своєму рідному місті Дружківка у тата Юрія Миколайовича Брудіна й дідуся Олександра Васильовича Кириченка. Зал, у якому вони працюють, вже старий і потребує ремонту, проте атлет не скаржиться: «У нас хороші умови, мене влаштовує. Зал, сітка, все під боком. Від дому й до залу машиною їхати сім хвилин. Так, все вже стареньке, але головне, що є результат. До того ж Міністерство молоді та спорту України і ФЛАУ забезпечили мене дисками, за що я дуже вдячний. Це для нас дійсно дуже важливо».
Головним стартом у 2021 році для Михайла Брудіна має стати юнацький чемпіонат Європи, який 26 серпня прийматиме Рієті (Італія). І хоч нормативу в українця поки що немає, та час на його виконання залишається, а результати, які він демонструє, дають досить сильну надію на те, що з цим завданням у літньому сезоні він упорається на відмінно.
