Токіо-2020: рекордний фінал (+коментарі Анни Рижикової і Вікторії Ткачук)

2246
Фото (с)НОК України

Вперше в історії бігу на 400 метрів з бар’єрами відразу дві українки бігли у фіналі Олімпійських ігор. Вони не думали про зручність чи незручність доріжок, про силу суперниць. Обидві виходили й викладалися на всі сто, а то й більше відсотків.

Анна Рижикова, яка тренується в Дніпрі у Володимира Кравченка, показала надзвичайно високий результат, який став другим у її кар’єрі (53.48 с), і посіла п’яте місце у фіналі Олімпійських ігор. Вікторія Ткачук фінішувала шостою з особистим рекордом. Вона вперше вибігла з 54 секунд – 53.79 с.

Після чоловічих 400 метрів з бар’єрами прийшов час жінок приголомшувати рекордами.

Американка Сідні МакЛафлін скинула зі свого ж світового рекорду ще 44 сотих і перемогла з часом 51.46 с. Її співвітчизниця Далайла Мухаммед недарма прогнозувала запеклу боротьбу у фіналі. Її результат став другим не лише в Токіо, а й в історії – 51.58 с. А голландка Фемке Бол на три десяті побила рекорд Європи, який належав росіянці Юлії Печонкіній (52.34 с), і з 52.03 с виграла бронзу.

Після фінішу українки дали коментар журналісту UA Перший Євгену Каранову.

Анна Рижикова:

«Я перед собою чесна, адже виклалася й боролася всю дистанцію. Не можна сказати, що пожаліла себе чи припустилася помилок. 53.48 с – це високий показник. Розумію, що немає медалі й усі про мене забудуть, але п’яте місце на Олімпіаді – це дуже високе місце.

Чи хотілося ще поліпшити свій же національний рекорд? Так. Але це вже такі надвисокі секунди, які ти не можеш бігти щодня, для цього все має скластися. Олімпійські ігри – це зовсім інші змагання. Як би себе не заспокоювали, психологічний тиск є, і умови важкі, адже в перший день потрібно було рано бігти, у півфіналі була злива, а сьогодні навіть у мікрофон всіх попереджали, що це найспекотніший день, всі заходили в тінь, робили ванночки з льоду.

Щодо перших трьох атлеток, то американки трішки на іншому рівні. Це очікувано. У них сильна конкуренція між собою. Щодо Боль… Не хотілося б про це говорити, але за мною стоять тренер, масажист, лікар. За нею ж – ціла команда. У той час, як я сама шукаю, де, приміром, пройти відновлення, їй варто лише сказати – і все буде. Безумовно, це не применшує її заслуг, вона дуже сильна спортсменка! Але я один воїн проти армії.

Чим займалася напередодні? Відновлювала м’язи, відпочивала, поговорила з чоловіком, він мене завжди підтримує. Батьки ж за мене дуже хвилюються, можуть написати повідомлення, але в нас уже така традиція, що спілкуємося ми після змагань. Тоді розказую їм про всі враження».

Вікторія Ткачук (представляє Донецьку область, тренується в італійця Массімо Матроне, а в Україні її тренеркою є Олена Чумак):

«Задоволена результатом, але ще більше тим, що відчуваю резерв, який дозволить його поліпшити. Припустилася кількох технічних помилок, але намагалася наздогнати за рахунок ритму й швидкістю між бар’єрами. Рада, що саме у фіналі встановила особистий рекорд. Будемо працювати й далі. Мій тренер багато робить для того, щоб я в себе вірила й не здавалася.

Доріжка? Я не була фавориткою, і впродовж сезону неодноразово бігла по крайніх доріжках. Це все одна й та сама дистанція, так само стоять бар’єри. У кожного є свої доріжка, тактика й біг.

Я у шоці від результатів першої трійки! Це ніби фінали А і В, де вони змагаються між собою, а решта атлеток – між собою. Різниця дуже велика».