Марина Бех-Романчук: “Будемо робити все для того, щоб показати, що ми сильна, незалежна й відважна нація”

1399

24 лютого, коли Росія почала обстрілювати Україну зі своєї території і території Білорусі, чинна чемпіонка Європи в приміщенні зі стрибків у довжину Марина Бех-Романчук була вдома в Хмельницькому.

“У ту ніч я тихо й мирно спала в своєму ліжку, а мій чоловік (плавець Михайло Романчук – прим.авт.) перебував на тренувальному зборі в Броварах. Для мене це був неабиякий стрес, адже Бровари були одним з перших міст, по яких нанесли удари, – пригадує Марина Бех-Романчук. – Коли все почалося, думки бодай про якусь підготовку чи тренування були повністю відсутні. Це війна. В цей час ти хвилюєшся за рідних, близьких знайомих. Тоді багато хто зі спортсменів був у Сумах, Харкові… Намагалася до всіх зателефонувати, дізнатися, яка в них ситуація”.

Досить швидко прийшло й повне усвідомлення всього, що відбувалося навколо. Недовго думаючи, Марина Бех-Романчук відчинила двері свого власного будинку ледь не для всіх, хто потребував допомоги.

“В нашому місті більш-менш спокійно. Й так сталося, що саме через нього проходили більшість біженців, які намагалися дістатися заходу України або вивезти сім’ю за кордон. Ми приймали всіх, кого тільки могли, всіх, хто телефонував і звертався за допомогою. Дехто в нас так і залишився жити дотепер.

Спочатку місця були, але потім ішов настільки великий потік, що словами не описати того, що відбувалося. З кожним днем було все важче й важче знайти житло в усьому нашому місті”.

Та попри все Бех-Романчук все ж повернулася до тренувань, хоч і не з власної ініціативи, адже про поїздку на чемпіонат світу в приміщенні в той момент навіть не думала. Проте розмова з тренерським штабом збірної і працівниками ФЛАУ зіграли свою роль.

“Тоді вони сказали, що якщо в місті більш-менш спокійно і є можливість підтримувати фізичну форму, чому б не підготуватися бодай тим атлетам, у яких є змога це зробити. Чому б не поїхати на чемпіонат світу й не показати, що ми сильна нація. Так, якщо не помиляюся, десь на четвертий день я продовжила тренування”, – розповідає Бех-Романчук.

Через проблеми з ахіллами й бурсит атлетка може тренуватися й виступати далеко не в усіх шипівках. Ті, в яких вона восени готувалася до сезону, заборонили і їй довелося змагатися в нових – в тих, у яких вона зовсім не відчувала себе. Це й спричинило суцільні заступи на змаганнях незадовго до 24 лютого. Після повернення додому Бех-Романчук повернулася до старих шипівок, проте зараз, за її ж словами, все це відійшло на другий план.

“Після початку війни проблеми з шипівками відійшли на задній план, – говорить вона. – Ми тренували потрійний стрибок, сконцентрувалися саме на ньому. Ближче до від’їзду до Белграда я запропонувала тренеру спробувати для різноманіття зробити щось і для стрибків у довжину. Навіть нічого не вигадували: просто взула шипівки для стрибків у довжину й намагаюся бути гнучкою до ситуації, комбінувати дві дисципліни. Що з цього вийде, побачимо. Сподіваюся, звичайно, на найкращий результат і на те, що все складеться. Відчуваю в собі сили й розумію, що варто спробувати обидві”.

І відзначає: “Насамперед дякую всім військовим і всім, хто докладає максимум зусиль для того, щоб Україна вистояла й перемогла. В цьому беруть участь всі: й ті, хто на передовій, і ті, хто плете сітки, хто займається волонтерством. Усім цим людям величезна подяка. Завдяки їм ми змогли приїхати сюди й відчуваємо, що Україна робить усе для того, щоб захистити свій народ.

Ми ж будемо робити все для того, щоб показати, що ми сильна, незалежна й відважна нація. Що навіть у таких умовах можемо проявляти себе й досягати максимального результату. І хочеться вірити, що нашій нехай і невеличкій команді вдасться зробити все для того, щоб наш прапор підіймався й наш гімн лунав ще гучніше, щоб нас ще більше знали, поважали й підтримували, адже ми сильна нація”.

Додамо, що в підготовці й поїздці української команди на чемпіонат світу величезну роль зіграли Світова і Європейська легка атлетика.

Текст написано на основі розмови Людмили Якушевої з Мариною Бех-Романчук