І на чемпіонат світу, і на чемпіонат Європи штовхальник ядра Роман Кокошко їхав, будучи готовим показувати свої найкращі результати. Це підтверджували не лише результати на попередніх турнірах, а й спроби під час тренувань і розминки на світовій і континентальній першостях. Проте повторити їх бодай раз у кваліфікаційних спробах ані в Юджині, ані в Мюнхені, де 15 серпня стартував чемпіонат континенту, Роману, на жаль, вдалося. Та розчарування зараз було куди сильнішим, ніж місяцем раніше в США.
До подолання кваліфікації на чемпіонаті Європи Кокошку не вистачило лише однієї сходинки. До заключного, третього виходу в сектор українець йшов за підсумком результатів двох груп 12-м, на чотири сантиметри випереджаючи Сімона Байєра. Але якщо Роману у вирішальній спробі додати не вдалося, то німець, за шаленої підтримки місцевих уболівальників, таки зміг вирвати свою путівку у фінал (19.91 м). Кокошко з результатом 19.86 м 12-й.
– Я не знав результатів іншої групи і яким іду. Розумів лиш, що цього результату буде замало, й думав, що посідаю десь місце 18-те. Але коли побачив, що став 13-м… Зараз відчуваю себе повністю розчавленим, – говорить Роман Кокошко після виступу. – Є три найприкріші місця – друге, четверте й 13-те. І я посів одне з них, у кроці від фіналу. Це взагалі такий удар!.. Завданням було саме потрапляння до фіналу.
В Юджині все можна було списати на хворобу, хоча я цього не робив, адже розумів, що навіть у тому стані міг і мав долати кваліфікацію. Зараз почувався добре, на тренуваннях набирав оберти, на заключному тестовому показав 20.68 м, а в легкому снаряді встановив особистий рекорд. Все було добре, їхав у Мюнхен з небезпідставними надіями на вдалий виступ, але чому нічого не вдалося, зараз взагалі не можу сказати.
І ваш тренер, і ви самі завжди кажете, що потрібно лиш зробити все так, як на тренуванні, й тоді все вдасться. Який саме з цих тренувальних моментів не вдався сьогодні?
Найголовніше було тримати кут між тулубом і стегном і кидати себе в центр кола. Я зробив, але, здається, все вийшло затиснуто, не було розслабленості. Можливо, все йде від голови…
Але ж ви ніби психологічно досить стійкі, не знічуєтеся в компанії світових лідерів…
Так, але це не був мандраж. Мандраж, це коли ти виходиш – і нічого не можеш робити. Я навіть не знаю, як це пояснити поки що. Чи то я ставлю собі в голові завдання, що потрібно дуже далеко штовхати?..
Якої саме помилки припустилися в першій спробі, коли судді зарахували заступ?
О, колись ми з тренером з цього «сміялися», а зараз я сам потрапив у таку ситуацію. Така проблема є у португальців, коли встановили національний рекорд, 21.85 метрів, а його не зарахували; схоже штовхає Краузер. Зараз поясню. На поверхні є металевий ободок, й при вході в поворот судді сказали, що я лівою ступнею натиснув на нього й відштовхнувся від нього. Для мене це не типово. Зазвичай, якщо і є проблеми, то вже після того, як випустив снаряд – може понести, можу наступити на сегмент чи заступити. Таке вперше. Але та спроба була недалекою, шкодувати нема про що, проте надалі потрібно бути обережнішим.
Таке враження, що в Юджині ви навіть більше могли проаналізувати всі спроби, ніж зараз. Це так?
Згоден. Зараз в голові порожнеча й відчуваю себе емоційно спустошеним…
***
На цьому для Романа Кокошка сезон не закінчується. Попереду в нього ще як мінімум два турніри – 30 серпня в Італії та 12 вересня в Швейцарії.
