Артур Фельфнер: «На початку сезону не повірив би, що буду метати на чемпіонаті Європи»

683
Фото надане Хрестиною Ромащук

18-річний Артур Фельфнер цього року своїми результатами з метання списа  приголомшив усю Європу. Впродовж сезону він встановив юніорський і молодіжний рекорди України й наблизився до юніорського рекорду Європи. Ба більше, у не «наймолодшій» легкоатлетичній дисципліні йому вдалося пробитися як на дорослий чемпіонат Європи, так і на чемпіонат світу. Щоправда, змаганнями в Юджині атлет вирішив пожертвувати заради головного для себе старту сезону – чемпіонату світу U20, який він зрештою виграв.

На чемпіонаті Європи в Мюнхені Фельфнер з результатом 76.06 м посів 15-те місце.

– Насправді, плюс-мінус на цей результат ми й розраховували, оскільки на юніорському чемпіонаті світу досить сильно виклався й сил залишилося не так уже й багато, – говорить Артур Фельфнер. – Звісно, хотілося б потрапити до фіналу, але не скажу, що те, що не вдалося зробити цього зараз, є для мене великою трагедією. У 18 років метальнику списа потрапити на чемпіонат Європи уже дорогого варте. Якби на початку сезону мені сказали, що я буду метати бодай у кваліфікації, не повірив би. Тому якщо об’єктивно подивитися на речі, то все добре.

Ви відразу чітко окреслили мету – юніорський чемпіонат світу. Заради вдалого виступу там навіть відмовилися від участі в дорослому чемпіонаті світу, проте включили в план чемпіонат Європи. Які завдання ставили перед собою у Мюнхені? Це було більше знайомство зі змаганнями, щоб у наступні роки вже приїжджати, знаючи, що це і з чим його їдять?

Увага дійсно була сконцентрована на юніорському чемпіонаті світу, а чемпіонат Європи мав стати своєрідним випробуванням і перевіркою того, що я можу. Якби я потрапив до фіналу, був би найщасливішою людиною у світі. Але я зміг пометати у цій компанії, як я кажу, з цими монстрами. Це неймовірний досвід. Думаю, через рік-два зможу метати вже більш-менш на рівні з ними.

Якщо коротко проаналізувати сьогоднішні спроби, що вдалося, а що ні?

У першій були невеличкі проблеми з розбігом, поспішив, не потрапив у спис. Результат був дуже низький, я навіть не захотів, щоб його заміряли. Другу спробу зробив обережну, а в третій уже потрібно було ризикувати. На жаль, не склалося все так, як того хотілося б. Потрібно виправити кілька технічних помилок, і результат буде вже інакший.

Ви кажете, що на початку року не повірили б, що можете метати в кваліфікації чемпіонату Європи. А те, що буде 80 метрів, здавалося реальністю?

Звісно! Я готувався на цей результат і знав, що зможу метати 81-82 метри, але що буде 84… Це було щось неймовірне.

Свої рекорди ви встановлювали просто за якоїсь паскудної погоди. Показувати такі результати допомагали впевненість у собі й сила волі чи в чому ваш секрет?

З п’яти стартів цього сезону на трьох я метав у зливу. Спершу було некомфортно. У Фінляндії я лише в заключній спробі показав 80 метрів. Зараз уже трішки звик, але все одно краще метати, коли доріжка суха.

Колись ваш тренер, В’ячеслав Римко, розповідав про тренувальний центр в Куортане й говорив, що мріяв би попрацювати в таких умовах. На жаль, через війну, але вам випала така нагода. Можете трішки більше розповісти про нього?

Там дійсно хороші умови. Ми тренувалися інколи разом з Тоні Куусела. Але здебільшого крім нас з тренером там нікого не було, й це трішки тиснуло психологічно. Хороші умови, ліс, але ми самі. Й так упродовж тривалого часу. Я розумів, заради чого ми це робимо, але все ж.