Михайло Кохан: «П’яте місце з метання молота в 21 рік це дуже круто, але це не те, чого я хотів»

831
Фото (с)Daniel Kopatsch

Михайлу Кохану лише 21, а він уже має в своїй кар’єрі результати за 80 метрів з метання молота й фінали на Олімпійських іграх та чемпіонатах світу. Зараз він додав до них п’яте місце у фіналі чемпіонату Європи (78.48 м), але їхав за вищим результатом.

Ви не раз говорили про те, що варто лиш зробити все так, як ви вмієте, й тоді все вдасться. Чому не зробили цього сьогодні в заключних трьох спробах?

Можливо, не зовсім упорався з емоціями, не туди направив силу. Замість того, щоб метнути рівніше, відправив молот тричі поспіль у сітку. Я вже ніби й розвернувся, але, схоже, помилка була одна й та сама. Самі по собі спроби, як мені здалося, були сильними, але поспішав його метнути. А коли вмикаєш силу, то техніка може інколи трішки губитися.

Насправді ж, був готовий метати туди ж, куди й хлопці, що переді мною. Значить, потрібно тренуватися ще більше й ще активніше працювати над технікою, зокрема, зі своїм другим тренером Юрієм Пастуховим. Цього року війна внесла свої корективи й через це у нас була менше часу на те, щоб попрацювати разом, звідси й більше технічних помилок, ніж на Олімпійських іграх у Токіо.

Сподіватимемося, що наступного року все буде інакше, у нас буде можливість частіше працювати втрьох, та і я стану старшим і розумнішим.

Коли йшли в першій трійці, не було відчуття, що можна трішки розслабитися?

Ні, після Олімпійських ігор у Токіо я вже готовий до всього! Там я був другим до п’ятої спроби, а потім мене почали посувати з трійки і я став четвертим. Тому морально я загартований, готовий до будь-якого результату, але трішки ще не вистачило досвіду.

Після кваліфікації ви говорили про те, що бути лише фіналістом для вас уже замало.

Так і є. Що п’яте, що 25-те місце, як на мене, це однаково. Безумовно, п’яте місце з метання молота в 21 рік це дуже круто, але це не те, чого я хотів.

Коли через негоду затримали початок змагань, що саме робили в той момент?

Сів, розслабився, чекав. Там також були висотники, ми потравили жарти з ними. Звісно, ти вже налаштувався на один час, потім потрібно перелаштуватися. Доводилося зберігати спокій, щоб не «згоріти». Сектор тільки трішки підсох, як дощ, нехай і невеличкий, знову почався. Але це нічого. Що незручно, це коли бинти на руках намокають, втрачається цепкость, але я їх тримав під кофтою, тому нормально.

Міша, ви зазвичай усміхнений, жартуєте, але що відчуваєте зараз насправді?

Хочу їсти. (сміється) Якщо серйозно, є певне розчарування через те, що не вдалося досягти бажаного результату, але при цьому намагаюся не надто засмучуватися.

Під час представлення фіналістів на стадіоні вас оголосили не «Михайло Кохан», а «Міша Кохан». Це було спецзамовлення?

Майже. Мені написала дівчина, яка оголошує інформацію на стадіоні, запитала, як правильно читати моє ім’я, й попросила записати голосове повідомлення. Звісно, спочатку я пожартував, сказав, що мене звати Густаво, але можна Гас. Вона посміялася. А потім сказав, що можна просто «Міша Кохан». Насправді, прикольно, я так і в Instagram підписаний. І це точно краще, ніж «Мікайло» чи ще якось неправильно.

Розкажіть, за що відповідає він, а за що ваш тато Сергій Кохан?

Насправді, ми досить давно працюємо втрьох, десь роки три так точно. Це не було секретом, просто не афішували це аж надто сильно. Тато відповідає за загальну фізичну підготовку, мою дисципліну, контроль і техніку. А Юрій Пастухов уже за найдрібніші нюанси, адже він і сам метав, і тренером працює вже досить давно. Як кажуть, одна голова добре, а дві краще. Один може помітити те, що не помітить інший, і це допомагає.

Хотілося б, щоб наступного року була можливість брати на змагання обох тренерів. Так мені буде спокійніше й шанси нашої країни на медаль зростуть.

Ще маєте старти цього року?

На початку вересня в Будапешті й це, мабуть, усе.