Дмитро Савицький: «Кожному потрібно знайти героя, прямувати за ним, обігнати і перевершити»

225
13 лютого у стінах сумського манежу Дмитро Савицький двічі відправив ядро за 20-метрову позначку і завоював титул чемпіона України.

 
22-річний Савицький спочатку вийшов у лідери з результатом 20,06 м, а у четвертій спробі зумів його покращити – 20,27 м. Та спочивати на лаврах атлет не має жодного наміру. Як каже сам Дмитро, зараз у нього перехідний період у спорті і саме зараз багато у чому вирішуватиметься його доля.
 
– Зараз ще не найкраща моя форма, – каже Дмитро Савицький. – Я готуюсь і хочу виступати на найближчих міжнародних стартах. Але основні змагання, до яких готуюсь, це літній чемпіонат світу у Москві та Всесвітня Універсіада.
 
Весною у календарі штовхальників ядра є і чемпіонат Європи, і зимовий Кубок Європи з метань. У планах обидва старти?
 
Однозначно один. Але остаточно ще нічого невідомо, потрібно дочекатися затвердження складу команди. Але якщо мене включать до складу збірної, то намагатимуся потрапити на чемпіонат Європи у Гетеборг.
 
Ми вже почали звикати до того, що якщо участь у національних змаганнях бере Андрій Семенов, то він зазвичай і перемагає. Цього року ви відібрали у нього титул найсильнішого. Готові це робити і надалі?
 
Звичайно, я стараюся. Тим більше для мене зараз такий перехідний період… Він покаже, чи зможу я рости далі, чи зупинюся на цьому результаті.
 
Ваша сестра Вікторія теж спортсменка, і вона якось розповідала, що ви для неї – справжній приклад для наслідування. Хто такий приклад для вас?
 
Вважаю, що у житті потрібно знайти героя, прямувати за ним, обігнати його і перевершити.
Хто ж цей герой?
 
У кожного він свій. У мене? Таких людей багато. Це представники і німецької школи, і американської. Є дуже сильні атлети, на яких хочеться рівнятися. Я не зупиняюсь у технічній роботі. Я знаю практично всіх штовхальників ядра минулого і сучасності, особливо тих, які штовхають зі стрибка. Слідкую за ними, постійно вдосконалююся.
 
Тобто ви той спортсмен, який слухає тренера, але при цьому і сам намагається знайти щось нове і вдосконалюватися?
 
У нас технічний вид спорту. Якщо не мати у голові схеми того, як ти штовхаєш ядро, і робити це на одних лиш відчуттях, то це навряд чи дасть хороший результат.