Зимовий чемпіонат України зі спортивної ходьби неймовірно заворожував напруженою боротьбою на дистанції 20км серед жінок, де окрім одвічного «Хто ж таки здобуде цьогорічний титул?», руба стояло і питання, скільки олімпійських нормативів буде виконано і хто стане їх володарями?
Найбільш очікуваним він був у виконанні Ганни Шевчук (тренери Шевчук М.М. та Ханенків М.Б.). І 24-річна представниця Івано-Франківської області виправдала усі сподівання, фінішувавши першою з особистим рекордом 1:29:09 – показник який майже на дві хвилини перевищує ліміт, встановлений для Токіо., і майже на 3 хвилини особистий рекорд атлетки.
Про свою готовність, тактику на змагання, конкуренцію та перебіг подій на чемпіонаті новоспечена чемпіонка України поділилася з читачами сайту ФЛАУ.
«Я сьогодні виконала абсолютно всі завдання, завдячуючи тренерові, мамі та старшому тренерові зі спортивної ходьби Денису Тобіасу, котрий дуже підтримує усіх нас. Нинішнього року йому вдалося підключити мене до зборів національної збірної, і, як бачите, для спортсменів це має величезне значення.
Тактику на сьогоднішній старт ми обирали цілком тривіальну, – йти по дистанції так, аби потрапити у четвірку найсильніших і відібратися на Кубок Європи зі спортивної ходьби. Але вже в ході змагань я зрозуміла, що почуваюся добре, ноги легкі, так що можна було б і додати. Тоді я і взяла кермо до рук (сміється). Ми все ж таки розпочали не звичайний рік, а олімпійський, тому потрібно бути сміливішою, вчитися брати ініціативу на себе та пробувати швидкості іншого рівня. Часу відкладати «на потім» уже не залишилося. Потрібно старатися, йти вперед і перемагати, якщо тим паче є така можливість.
Трохи підвела погода. Було незвично холодно як для цієї пори року. Я ж, наприклад, не стартувала в Анталії на чемпіонаті Туреччини, а всі сподівання покладала на українську першість. Тому за погоду хвилювалася, та й морозом на вулиці була досить засмучена. Перші п’ять кілометрів від старту далися мені дуже важко. Я ніяк не могла розігрітися і, як ми кажемо, «розійтися». Я навіть почала переживати, чи взагалі зможу сьогодні фінішувати? Те, що можу на рівних боротися з дівчатами за призові місця, а з собою за кращий результат, я зрозуміла десь на десятому кілометрі. Втім, за дівчатами та нашим темпом я прискіпливо слідкувала всю дистанцію. Я дуже вдячна Люді (Оляновській), Олені (Собчук), Маші (Сахарук), що йшли зі мною пліч-о-пліч. Завдяки цій конкуренції я змогла показати свій сьогоднішній результат і виконати олімпійський норматив».
